Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ё-моё, братва, привет! Адский кайф, что я снова на связи. Кидаю вам сюда обзор этого безумного приключения, которое мне, наркоману гопнику, пришлось испытать.
Начну с того, что засада вышла из неожиданного места – пару дней назад, мой приятель Федя рассказал мне про найс закладки, которые можно прикупить в ХЗ какой дыре. Да, конечно, вначале я был скептическим, но после увиденного я просто растаял. Парнишка там сказал, что ходит к кладмену по промокашкой и закладкам. Ну я подумал, что может стоит проверить, что это такое, и повезло мне, я именно так и сделал.
По секрету, Федя подсказал мне, что кладмен обычно зависает в определенном баре на окраине города. Блять, благо, у меня есть связи и я туда без проблем попал. Встретился с кладменом, разок приветнулся, и он уже вытягивает сумку с закладками прямо перед моими глазами. "Ахуеть!" – подумал я, когда увидел этот арсенал.
| Товар |
Цена |
Качество |
| Кокаин |
Эдак 5 штук |
Наивысшее |
Цены конечно не фонтан, но на такое качество стоит и пожертвовать. У меня была неописуемая бодряк от того, что собирался протестировать этот кайф. Но, прежде чем испытать продукт на себе, я решил пригласить команду друзей – Женека и Аркадия, чтобы вместе с ними окунуться в этот мир зависимости.
Месяц спустя…
И вот наступил день, который надо было запомнить каждым клеточкой своего тела. Что было дальше, блять, словами не передать. Как только мы вдохнули этот фент, мир вокруг преобразился. Все окрасились в яркие краски, а мы обрели свои крылья, летали над землей. Улетали далеко, прочь от реальности. Каждая клеточка нашего тела переполнилась яркими эмоциями.
И тут нам в голову пришла идея – поехать на снегоходе с шизой. Мы вызвали такси, заехали в базу, а там уже нас ждал наш опытный инструктор по безумным приключениям. Когда я увидел его, я даже поперхнулся от восторга. Блять, этот дедуля был настоящим демоном скорости.
– Здравствуйте, ребята! – сказал инструктор. – Я ваш проводник сегодня на этом хреновом снегоходе. Готовы к взлету?
– Да к нам мало кто готов – ответил Женек, – Но всегда помните, что мы приготовились к крайним условиям!
И от этого момента началась наша безумная поездка. Мы мчались по снежным просторам, словно странные существа из параллельной вселенной. Вокруг была только морозная тишина и звук наших снегоходов. Шиза во всей своей красе.
Но самое безумное было то, что казалось, будто мы просто забыли о времени и мире вокруг. Мы зависли во временной петле, где реальность и забвение слились в одно целое. Часы превратились в календарь и ни один из нас даже не помнил, когда был у нас последний глоток воздуха.
Братцы, я очнулся. Когда я открыл глаза, я понял, что нахожусь в больнице. Зашкаливший адреналин и выпивка все же сказались. Я ничего не помню, но, по словам медсестры, нас доставили сюда примерно час назад. Хуй знает, что там с другими ребятами.
То, что произошло, было опасно и необдуманно. Мы играли с огнем, забывая, что он может обжечь. Но в то же время, внутри нас все еще живет бычий бодряк, готовый снова ощутить настоящую шизу.
Так что, братва, помните – наслаждайтесь каждым моментом, но сохраняйте голову на плечах. И не играйтесь с закладками, иначе можно завалиться на дно.